Головна » 2010 » Січень » 29 » За законом несправедливості: намагалися засудити, не маючи доказів
05:38
За законом несправедливості: намагалися засудити, не маючи доказів
2010.01.26 Все почалося з того, що 21 грудня минулого року трудівники Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату створили первинну організацію НПГУ, аби колективно відстоювати свої законні права перед роботодавцем, якому, зрозуміло, це дуже не сподобалося. З тих пір і почали відчувати на собі тиск ті, хто не побоявся вийти зі старої, прирученої, профспілки і стати членом нової, незалежної. Ось і водій Григорій Назарчук 25 січня цього року сповна відчув усі принади адміністративного впливу.
Зранку 25 січня, як і кожного дня, чоловік підготував автомобіль, завів двигун і разом із іншими поїхав до КП, де механіки мали оглянути машину і дати дозвіл на виїзд. Міні-техогляд автомобілів проходив швидко, без затримок, аж поки черга не дійшла до Григорія Миколайовича, якого, за його словами, вже чекали: «Механік і охоронець залізли під машину. Поки оглядали, певне, й приладнали до середнього мосту автомобіля сумку з 10-літровою каністрою з «рідиною, схожою за виглядом і запахом на дизельне пальне» (так вони потім написали в акті). Вилізли з-під машини і давай кричати: «Ось, дивіться! Вкрав!». Я до появи тієї ємкості не мав жодного стосунку і теж вперше побачив її при огляді, тому, зрозуміло, брати на себе провину відмовився. Та ще й уголос висловив припущення, що каністру до днища автомобіля навмисне прилаштували на оглядовій ямі, через яку я щойно проїжджав. Але механік і охоронець навіть слухати нічого не хотіли, тоді я почав вимагати, аби викликали міліцію. Але приїхали не представники райвідділу внутрішніх справ, а співробітники «Сокола», чоловік 17. Поводили вони себе цинічно, грубо, почали фотографувати мене і сумку з рідиною, тому я вимагав виклику міліції і керівництва комбінату. Проте мене ніхто ніби й не чув».
Слід зазначити, що інцидент тривав протягом кількох годин майже на 30 градусному морозі. Зрештою таки викликали дільничного міліціонера, дозволивши перед цим Григорію Миколайовичу заїхати автомобілем до гаража, аби в його радіаторі не замерзла вода. Але перед цим до днища знову прив’язали сумку з каністрою і рідиною в ній.
«Поки чекали дільничного, - продовжує розповідь Григорій Назарчук. – подзвонила дружина і повідомила, що померла її мати. Я попросив, аби відпустили додому, бо дитина залишилася без нагляду, але ніхто на це не зреагував. Коли з’явився дільничний, знову почали фотографувати, допитувати. Міліціонер написав протокол і каже: «Прочитай і підпиши!». Я прочитав, але підписувати відмовився. Тоді мене повезли до райвідділу, там ще години три потримали і десь о п’ятій вечора повезли до Інгулецького районного суду. Але на той час про інцидент, що стався зі мною, уже знав народний депутат, голова КВПУ Михайло Волинець і юристи конфедерації. І в суді раптом почали розбігатися «свідки злочину»…». Врешті-решт, як повідомив голова Криворізької міської організації НПГУ Юрій Самойлов, суд відмовив адміністрації ІнгГЗК у порушенні справи проти Григорія Назарука у зв’язку з відсутністю доказової бази.
Зараз Григорій Миколайович перебуває у 3-денній відпустці у зв’язку зі смертю тещі. Він має право вимагати в суді відшкодування завданих йому моральних збитків. Проте, навряд, чи вдасться до цього. Бо сподівається, що на комбінаті на членів НПГУ більше так грубо не тиснутимуть. А, якщо знову спробують це зробити, незалежна профспілка не дозволить його, як і інших своїх членів, скривдити.
